Чого не вистачає пацієнтам з туберкульозом для успішного лікування? Туберкульоз змінився – чи змінились ми?

Донецьким обласним центром здоров’я, Донецьким прес-клубом за фінансової підтримки БФ Ріната Ахметова «Розвиток України» в межах реалізації Програми «Зупинемо туберкульоз в Україні», за підтримки Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією 21 червня 2012 року на базі Центра первинної медико-санітарної допомоги проведено фокус-групове дослідження пацієнтів, які закінчують амбулаторну фазу протитуберкульозного лікування в ДОТ-кабінеті Амвросіївського району (проект «Підвищення спроможності органів місцевої влади Донецької області у вирішенні проблем, пов’язаних з туберкульозом»).

 

Тема дослідження -   «Вивчення основних проблем, стереотипів, міфів та труднощів у пацієнтів з туберкульозом в Амвросіївському районі»

Всі учасники відзначили, що про туберкульоз до захворювання щось знали до захворювання, але ніколи й гадки не мали, що ця хвороба торкнеться саме їх. Основні труднощі для пацієнтів – тривалість лікування та відсутність психологічної підтримки протягом лікування. Пацієнти відзначили гарне відношення з боку медичних працівників Амвросіївського району, які надавали їм повний інформаційний супровід протягом лікування.

Однак більшість учасників фокус-групи, які лікувались в Шахтарському протитуберкульозному диспансері відзначили нестерпний режим в цьому закладі. Пацієнтів примушували переходити в палату до хворих, які тільки-но поступили на лікування, а також до хворих зі стійкістю до протитуберкульозних препаратів, коли справа вже йшла до виписки; забороняли відкривати кватирки, коли в палатах було спекотно, пропонували вийти на вулицю на декілька хвилин, при цьому забираючи верхній одяг взимку. Не всі хворі носили маски, в їдальні харчувались всі хворі змішанно: ті, хто готувався до виписки та ті, хто нещодавна був госпіталізований.

Всі пацієнти відповіли, що якщо до захворювання їм би хтось сказав, наскільки безпечне відношення до свого здоров’я може призвести до тяжких наслідків, вони б регулярно проходили обстеження на туберкульоз.

Цікаві історії виявлення туберкульозу у пацієнтів: 7 – під час профілактичних оглядів, 3 – за само зверненням (тривалий кашель), при чому наполягли на обстеженні саме близькі родичі. Один з учасників поділився своєю історією виявлення та лікування туберкульозу – на рентгенівському знімку лікарів побачили пляму, направили до онколога, видалили частину легеня, підозрюючи пухлину, потім з’ясувалось, що злоякісного новоутворення нема, але «сказали про всяк випадок попити протитуберкульозні пігулки».

Більшість учасників відзначили, що близькі та друзі не змінили своє відношення до них, коли узнали про діагноз, але 1 чоловік підтвердив наявність проявів стигми та дискримінації по відношенню до себе та своєї сім’ї. Внаслідок цих явищ жоден з присутніх не погодився б публічно розповісти свою історію.

На фокус-групі обговорювалось досить складне але важливе питання, як мотивувати населення пройти обстеження на туберкульоз. Учасники вважають, що обстеження повинно бути примусовим, треба зобов’язати роботодавців всіх форм власності брати на роботу тільки тих працівників, які пройшли обстеження, взяти під контроль, щоб медичні довідки не покупались, зробити обстеження на туберкульоз безоплатним (пересувні флюорографи). Парадокс – протитуберкульозні препарати безкоштовні, а на плівку – немає грошей!

Взагалі більшість учасників вважають, що медичні працівники частіше використовують зовсім застарілі форми інформаційно-просвітницької роботи, які вже не працюють в сучасних умовах. Вони запропонували наступні методи – розповідь на власному прикладі, задіяти педагогів в школах, тому що батьки опосередковано можуть отримувати таку інформацію в школах, де вчаться їхні діти, демонструвати фільми та роліки з питань туберкульозу, працювати з молоддю в навчальних закладах.

English Русский